Протягом століть чай став більше, ніж напій.

Чаювання – традиція: сімейна, дружня, ділова. Чаювання – час і привід зібратися разом і поділитися інформацією, або ж «помедитувати для себе» з чашкою чаю.

У чаю безліч назв, залежно від регіону зростання, типу або сорту. Хоча в кожній країні своє слово для позначення чаю, майже всі вимови походять від двох слів: «те (ту)» і «ча».

У перші роки вирощування чаю в Китаї, листя не обробляли, тому мали гіркий смак, від чого напій називали – «荼 ту» (переклад «гіркий овоч»). Але одного разу вчений Лу Юй в своїй праці «Класика чаю» помилково опустив хрестик в символі «荼 ту», що позначило інше слово: «茶 ча» (переклад «молодий листочок»).
У різних провінціях вимова відрізняється і чується, то як «ч’ха» і «цха», то як «чья» або «тьа». Молоде, свіжозібране листя, яке ще не пройшло обробку, називається «ч’а»; готовий сухий чорний чай – «у-ча»; готовий напій – «ч’а-і».

Оскільки чай з Китаю експортували декількома торговельними маршрутами, хто купував чай у носіїв кантонского або мандаринського діалекту, вживав слово «cha». Голландці і британці купували чай в провінції Фуцзянь, де в розмові використовувався місцевий діалект Сямень і слово «te».

Отже, сьогодні в світових мовах ці дві оригінальні назви перетворилися в:
➤Te – італійський, латиський, норвезький, іспанська, шведська, іврит, данський
➤Tee – фінський, корейська, німецька
➤Tea – англійська, угорська
➤The – французький, ісландський, індонезійська
➤Thee – голландський
➤Cha – грецький, хінді, португальська, японська
➤Chai – українська, російська
➤Chay (caj) – албанська, арабська, болгарська, чеська, турецька

Не важливо говорите Ви «tea» або «чай», або якось середньо, улюблений багатьма напій зблизив країни і культури.

Незалежно, чи п’єте Ви чай з пакетиків або листовий, з цукром або без, з молоком або без, Ви розділяєте любов до напою з мільярдами інших людей.